Почуй мене!

Всім привіт.

Сучасний світ не бачить людину без месенджера  в телефоні. Будь хто користується WhatsApp, Viber, Telegram, Signal, Teams, Skype тощо. Якщо тебе не існує в месенджері то тебе не існує взагалі. В месенджерах люди живуть та працюють, проводять наради та зізнаються в коханні...

Я бачив не раз як в месенджері функційонують групи для ОСББ чи диспетчерів Service Desk. Навіть сам колись через ICQ проводив закриття опердня в банку.)

Але от що дивує особисто мене - що не зважаючи на профіль групи деякі її учасники все одно привносять в неї своє побутове спілкування. Іншими словами людина вважає якщо її запросили в групу то говорити (писати) там вона може все забажає. І тут часто діалоги в групі, наприклад, ОСББ переходять на політичні теми або про рибалку, або про дітей, або про котиків та собачок, одним словом в словесну смитті стає важко орієнтуватися (пальчик замахається скролити) де ж дійсно та сама об'ява від Міськводоканалу або інше. Такі діалоги через один підкріплюються репостними малюнками, фото, скетчами, шарждами та відео. Добре що хоч Viber включив функцію ШІ коли можно отримати короткий підсумок опублікованих думок за день.

Мені прикро усвідомлювати що зараз саме так людина себе бачить у вирі подій, та визначає своє значення у спілкуванні. По месенджерам помітно що люди більше почали говорити або писати, набагато меньше слухати, і ще меньше чути одне одного. Месенджер дає людям засіб спілкування, але не робить їх ближче. Якщо вони знаходять себе там, але не прагнуть зустрітися наживо, вони стають ще далі. Ви ніколи не пропустите день народження друга, але водночас ви вже можете не дзвонити йому. І напевно не приїдете особисто до нього на свято. І друг із радістю прийме такі привітання, там же у месенджері. Забувши який вигляд мають ваші емоції і радісний блиск ваших очей.

Побачимося.