Історія про те як попасти в Адміни і там зависнути.
Молодий спецаліст з сусіднього відділу дуже хотів до нас роботу, тобто до ІТ-адміністраторів, бо працюючі в програмістах він не зміг написати нічого видатного тому раптово відчув потяг до чогось більш серьйозного в своєму житті. Його так захопила сама мрія що він делегував її своєму Папа який очолював в той час наш відділ. Папа включив увесь свій талант походів по необхідних кабінетах і підгадав переміщення свого дитя при наступній реорганізації штатів. Ура, Мрія здійснилася!
Особисто я гадав що новий спец від завтра сяде поруч та закидає мене своїми питаннями та пропозиціями на зразок "давай я зроблю це". Або - "як дізнатися про це, про те" тощо. Хех, а не так сталося як гадалося. Перш за все молоде дарування почало наслідувати свого татка у тайм-менеджменті, а простіше почало приходити на роботу не раніше обіду. А що, так можно було?)) А, чого ні, зранку коли все навантаження максимальне від юзерів до бекапів то тут працюємо ми, а воно підтягується згодом... А як же наради зранку? А що наради, воно приймало в них участь лежачі у постілі та ніжно позіхаючи, наради ж онлайн та без відео.) Чому йому дозволено? А все просто - Папа так сам робить не перший рік, і ніхто йому навіть премію за це не обмежив, то ж поки керівництво десь далеко на рівні столиці, то спец зрозумів що все в цьому світі можливо. І Teams рулить!
Можливо ви подумали що спец відпрацьовував своє щоденне запізнення ввечері? Йо йо та що ви, він чітко змивався з роботи разом з усіма. Колеги відразу зрозуміли що доручити щось зробити йому неможливо, більш того коли я пропонував чергову заявку з сервіс-деску кидати прямо на нього щоб хоч якось підключити дарування до робочого процесу то чув у відповідь "а хіба вона зможе?" Ось так новий спец "влився" в наш колектив три роки тому. З коронавірусом ми перейшли на віддалену роботу то ж стали бачитись і того меньше, але на нарадах він був присутній 100%. Що саме цікаве що для звітності щотижня воно завжди знаходило що написати керівництву, хоча відомо що деякі пункти звіту в нього перетікали неодноразово.
З війною наш спеціаліст високого попиту ще пару місяців про щось стабільно звітував, а потім написав заяву на звільнення. Фууух. Як з'ясувалося пізніше він відразу змився в Європу і якби не заборона на роботу через VPN то годував би верхнє керівництво і надали своїми успіхами адмін-неробства.
А Папа? Ви не повірете, але Папа на пенсії та передає нам що його спец-дитя за кордоном відразу знайшло роботу в ІТ, а ми його тут просто недооцінили. До речі, курс "санаторного лікування" в нашому відділі в його резюме був вказаний як самий результативний!
Ось такий скарб було загублено нами рік тому.))
