Москітна сітка та ручка.

Привіт.

Зважаючи на швидке літо треба знову ставити рамку з москітною сіткою.  

Якщо на вікно це просто як поставив та забув, то з дверми трохи складніше, а саме питання в тому за які ручки ту рамку можно відкрити та закрити.

Але скільки бачу в комплекті, як і 5 років тому, сьогодні також йде ручка на два шурупи, яка монтується біля фіксатора рамки. Що тут сказати - це швидке та просте рішення, яке не витримує навіть одного сезону. І це мене не дивує, бо рама алюмінієва, і ніякий шуруп в ній не втримається від такого навантаження.

Тому я вирішив поміняти її на меблеву ручку для шухляд (на фото), але таку що має поворот на 90 градусів. Чому саме таку модель? 

По перше, за таку ручку можно сміливо тягнути рамку, бо вона кріпиться сквозним гвинтом, а не шурупами.

По друге, саме поворотність ручки дозволяє її приховати від контакту з дверми.

Таке ось ноухау для балкона.

Щасти.

Моя Фуете.

Привіт.

На днях терміново знадобилась мені одна річ. Два рази просив сина збігати в профільний магазин та купити, та отримав лагідну відмову.

Була мені і пропозиція купити через інтернет, але вже самому не цікаво чекати потім тиждень бандероль на пошті.

Взяв годину після роботи та гайнув веліком сам, але, на жаль,  на базарі її не виявилось "в нас такого не буває", і направили мене все ж таки в той самий магазин.

Похїав  в той магазин та купив аж 2 штуки, там же зустрів шкільного товариша, то трохи потеревенили за життя.

Назад вирішив ще поїхати прикупити на вечір смаколиків.

Їду проспектом, радію весні, аж тут назустріч вона..., моя Фуете! 

Уявіть що ми з нею не бачились ще з ковіда, бо це реальна проблема сучасного життя - я весь час на роботі, і в неї своя студія де все розписано по вінця, до того ж по місту вона рухається виключно в своєму авто. А вчора відбулося таке приємне для мене (не)співпадіння. Звісно свій імідж вона тримає гордовито і майстерно приховала радісні емоції від нашої зустрічі), бо бач, то  вона просто вирішила зайти в кафе поруч, ну "не в авто ж до нього їхати".

Мені по життю подобаються такі ланцюжки випадкових подій. Щось історично-ліричне в цьому є.

До речі смаколики я купив  в іншому магазині, а не в тому до якого їхав проспектом,.. гм, то якась сила мене все ж таки направляла саме тим шляхом. А чи тільки мене?)

Щасти.

Фізика та логіка.

Всім привіт.

Прийшла п'ятниця. Треба вас чимось розважити, і я подумав що буде нечесно залишити для вас тільки демо-версію мого досвіду адміністрування від минулого року. То ж як воно було насправді?

Якось літнього вечора один великий менеджер від ІТ вирішив круто поміняти своє бачення майбутнього нашої серверної кімнати, буквально від "ліквідуємо її за рік" до "а не погано було б сюди дещо додати". Чудова думка, але на любе додавання обладнання варто зважити на живлення та кондиціювання до того ж приміщення. 

Але тут вийшов непередбачуваний казус - якщо з живленням ще якось ми питання вирішили, то з кондиціюванням вийшов повний конфуз. Тобто існуючий кондей не справився раз, не справився два,... виключали, переключали, чистили, збирали воду пляшками, моніторили мапу температур в Zabbix тощо, ну не понижається градус в "палаті" хоч ти лусни. Ніяка міграція серверів між шафами, та їх оптимизація в ЦОДі та навпаки по utilization не пішла на користь старенькому кондею.

Ок, тоді менеджер порадився між колегами і вони прийняли рішення існуючу систему кондиціювання замінити. Ура, нарешті фізика перемогла! Але я навіть уявити не міг, що логіка не піде з нею поруч. 

Корпоративний стиль.

Всім привіт.

Моєму читачу сподобалась стаття про існуючу матеріальну безвідповідальність. Хтось навіть забажав подробиць. Панове, я не все з того пригадую, але один перебіг подій ще поки на моїй пам'яті... Що саме? Так, це процес переміщення кондиціонера з мене, як ІТ-адміністратора, на іншу МВО. Тобто МВО яка їм безпосередньо користувалася в іншому приміщенні. 

Як сталася така ситуація? А все просто - нашій бухгалтерії було вигідно одним махом (одним актом) перекинути не мене все устаткування від попереднього адміна. Зауважу що перекинуто було абсолютно ВСЕ незалежно від його місця знаходження або стану. Бо так оперативно розпорядився мій новий босс...

А на моє зауваження щодо спірного кондиціонера, бухгалтерія відмахнулася, а головний бухгалтер навіть зробив мені персональне зауваження що  "у нас подібні переміщення всі передбачені, все вирішується в свій час, алгоритм відомий. А ваші запитання не відповідають корпоративному стилю компанії!" Тобто ось так в корпоративному стилі на ІТ-адміністратора були легко переписані кондиціонери, шафи, столи,  і навіть вогнегасники. На те що вони не всі були знайдені вже ніхто не зважав, а навіщо, тепер то був мій головний біль.

Ок, після щорічної інвентаризації я вирішив перевірити як же працює наш корпоративний алгоритм переміщення цінностей між МВО на одному кондиціонері. Виявилось що треба підготувати пакет документів з фото його фактичного розташування, та експертним висновком щодо його робочого стану. Упссс, а ви, пане, є експертом з кондиціонерів?) Я так точно що ні. Але бухгалтерія вважає що так. Мені пощастило що той кондиціонер був робочий, тому в експертизу не треба булу вказувати що в ньому не працює та з якої причини(!). Ок, фото випросив у майбутньго МВО під інвентаризацію, і запустив алгортим переміщення.

Десь два(!) місяці документи бігали між підписантами різного рангу, дехто з них намагався збільшити свою вагу за рахунок правки документа, але в кінці кінців вони потрапили на підпис новому МВО. І тут алгоритм дав сбій. Ви здивовані? Я так зовсім ні - новий МВО відмовилися його брати на себе. Чому? Мені МВО слушно зауважила що вона не є спеціалістом по пристроям кондиційонування тому пропонує його передати на господарників. Які його монтували та замовляли до нього профілактику. В цьому я міг з нею погодитись, але ще раз бігати за господарниками і вмовляти їх, навіть в корпоративному стилі, взяти кондей на себе я не став. Я просто повідомив про ситуацію свого та її шефа. І о чудо, щось там нагорі клацнуло - через день МВО акт передачі підписала без коментарів. Мабуть за одну добу їй підвищили рівень обізнанності до спеціаліста по пристроям кондиційонування!)

Дивно, чому цього не можно було зробити з самого початку, рік тому. Бухгалтерії було важко переступити через корпоративний алгоритм? Також я з жахом думаю які правки треба було б вносити в алгортим переміщення, якби кондиціонер виявився неробочим(. Скажу вам чесно що оця вся корпоративна заморока з МВО якщо ти простий ІТ-адміністратор, була основним чинником по пощуку нового місця роботи. Тепер в мене інша компанія, але я відповідаю матеріально тільки за свій ноутбук та монітор, і, о чудо, за мною не обліковується крісло на якому я зараз сиджу)).

Таке життя.

Ваш VictorNox.

Отцы и деды.

Привет привет.

Возможно вы читали мой пост про "Отцы и дети", но сегодня я вспомнил перефраз "Отцы и деды". Так устроена наша жизнь что больше радости, равно как огорчений и тревог могут принести близкие нам люди.

Вот действительно реально стало сложно общаться с родителями. Не то чтобы невозможно, как раз наоборот, телефон доступен всегда и везде, но на пропущенный с их стороны звонок накапливается целый спич на тему "вы не хотите со мной разговаривать". Точно также как "вы мне даже не позвонили вчера" хотя в их телефоне есть пару пропущенных вызовов уже от меня.

Шутить на какую либо тему стало опасно - все воспринимается лично с глубоким анализом где же это над нами он/она посмеялся.

Тема подарков приобрела странную форму - каждый второй подарок критикуется, анализируется по цене, либо через день возвращается как само собой разумеещееся,... и напротив, иногда можно услышать в свой адрес что "было неплохо если бы и нам что-то подарили". Дни рождения как испытание на следование дипломатическому протоколу - подарок с инспекцией само собой, плюс "почему бы вам не пригласить нас на ДР. Мы бы, конечно, отказались, но где приглашение?" И это при том что ДР сейчас мы не проводим вовсе.

Можно решить что мало общения, но с меня, правда, плохой собеседник на тему здоровья и "какая плохая медицина стала". Я не доктор, и не психолог. А других тем кроме пенсии и войны пока не предвидится. Я могу посочувствовать или попереживать, но честно, не приемлю такую форму помощи - я готов помочь реально, если имею такую возможность за собой. А вот это "я за тебя переживаю" мне в голову давно не укладывается. Возможно побуду сухарем, но я так много раз слышал эту фразу от людей которые про тебя забывают через 5 минут, что не воспринимаю ее всерьез ни от кого, и сам не раздаю.

Самое грустное как для меня это то что старшие считают обязательным высказать свое недовольство по любому поводу нам или нами, т.е. детям. Как в горячую линию.

Повторюсь что все мы бываем детьми и их родителями. Так что давайте будем равно уважать  и любить друг друга в любом возрасте.

И еще один практический совет -  все таки надо жить отдельно и от детей и от родителей! Не все адекватно относятся к семейному общежитию между поколениями, особенно такое проявляется с возрастом.

Ваш VictorNox.